Меню
Перед тим як розпочати укладання терасної дошки, необхідно ретельно провести підготовку лагів. Дерев’яні лаги мають бути сухими, рівними та обробленими антисептичними засобами, які захищають від грибка, плісняви та комах. Оптимальний рівень вологості деревини не повинен перевищувати 18%, адже надлишок вологи може призвести до деформації настилу після монтажу. Також важливо забезпечити надійну основу під лаги — бетонну плиту, ущільнений ґрунт або спеціальні пластикові опори.
Підготовка лагів передбачає дотримання правильного кроку між ними. Для композитної дошки зазвичай достатньо 30–40 см, для натуральної деревини — 40–50 см. Неправильний інтервал може призвести до провисання настилу. Щоб уникнути перекосів, усі лаги виставляють в одну площину, користуючись рівнем або лазерним нівеліром. Від цього безпосередньо залежить довговічність терасної дошки та комфорт при подальшій експлуатації.
Не менш важливо подбати про гідроізоляцію. Під лаги слід підкласти гумові або пластикові прокладки, які запобігають контакту з вологою. Це мінімізує ризик гниття деревини й продовжує термін служби конструкції. Навіть найкраща дошка на лаги може втратити стабільність при постійному зволоженні, тому ізоляція є обов’язковою.
Після встановлення перевіряють геометрію конструкції та міцність кріплень. Якщо все рівно, без перекосів і прогинів — можна переходити до основного етапу, яким є монтаж терасної дошки.
Процес укладання терасної дошки на дерев’яні лаги складається з кількох послідовних етапів. Починають завжди зі стартової дошки, яку монтують із зазором 10–15 мм від стіни для забезпечення вентиляції та компенсації температурного розширення.
Під час роботи важливо дотримуватись основних правил:
- зазор між дошками має бути 4–6 мм для відведення води;
- напрям укладання повинен бути перпендикулярним до лагів;
- монтаж виконують у напрямку від стіни до відкритого простору;
- кріплення здійснюють за допомогою прихованих кліпс або нержавіючих саморізів.
Техніка укладання залежить від типу матеріалу. Для композитної терасної дошки застосовують кліпсову систему, що дозволяє уникнути видимих кріплень. Для натуральної деревини часто використовують саморізи, які вкручують через верхню частину дошки. Варто також контролювати розташування стиків — вони не повинні співпадати на сусідніх рядах, що підвищує міцність покриття та покращує зовнішній вигляд.
Після завершення укладання основної площі встановлюють декоративні планки, торцеві накладки та перила. У місцях примикання до стін залишають вентиляційні зазори, які сприяють вільній циркуляції повітря під настилом. Це знижує ризик утворення конденсату та подовжує термін служби конструкції.
Після завершення монтажу терасної дошки потрібно перевірити якість усіх з’єднань. Якщо використовується прихована система кріплення, слід переконатися, що кліпси надійно фіксують дошки та не допускають люфтів. У разі застосування саморізів — головки кріплень мають бути втоплені в матеріал, щоб не заважати пересуванню. Якісне закріплення дошки гарантує відсутність скрипів і зміщень під час експлуатації.
Для підтримання зовнішнього вигляду і довговічності терасної дошки важливо здійснювати регулярний догляд. Один-два рази на рік покриття очищають від пилу, листя й бруду за допомогою м’якої щітки або мийки низького тиску. Якщо настил виконаний із натуральної деревини, його бажано обробляти олією або лаком для захисту від вологи та ультрафіолету.
Догляд за терасною дошкою також включає огляд стану лагів і кріплень. Переконайтеся, що під настилом немає застою води, а вентиляційні отвори не заблоковані. При виявленні пошкоджень їх слід усунути одразу, щоб уникнути поширення проблеми.
Дотримання цих рекомендацій забезпечить якісне укладання, надійне закріплення та тривалу експлуатацію настилу. Правильно встановлена терасна дошка на дерев’яних лагах прослужить десятки років, зберігаючи свою форму, міцність і природну красу.